Герой Радянського Союзу
Руднєв Семен Васильович

Семен Васильович Руднєв

Руднєв Семен Васильович (28.02.1899 – 4.08.1943) – один з організаторів і керівників партизанського руху, генерал-майор (1943), Герой Радянського Союзу (4.01. 1944, посмертно).

Народився на хуторі Мойсеївка Путивльського повіту (нині с. Руднєве Путивльського району), у селянській сім`ї. У 1914 р. виїхав до Петрограду, працював на Русько-Балтійському заводі. За революційну діяльність перебував у Виборзькій в`язниці. Учасник штурму Зимового палацу. Воював на фронтах громадянської війни. У 1929 р. закінчив Військово-політичну академію. Призначений комісаром 61-го зенітно-артилерійського полку берегової охорони м. Севастополя.

У 1933–1937 рр. начальник політвідділу і комісар Де-Кастринського укріпленого району на Далекому Сході. У 1937 р. комісар 1-ї військово-будівельної бригади. 1938 р. заарештований за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. У 1939 р. повністю виправданий за відсутністю складу злочину. Того ж року виходить у відставку і прибуває до Путивля. 1940 р. очолив районну раду ТСОАВІАХІМУ. Створив винищувальний батальйон у кількості 180 чоловік для боротьби з диверсантами.

На початку вересня 1941 р. командир партизанського загону. Після його об`єднання у жовтні 1941 р. з загоном С.А. Ковпака – комісар Путивльського об`єднаного загону, з лютого 1942 р. – з`єднання партизанських загонів Сумської області. 3 вересня 1942 р. член підпільного ЦК КП (б) У.За вміле керівництво партизанським з`єднанням, мужність і відвагу, виявлені в боях у тилу ворога Руднєву С.В. присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Червоної Зірки, “1Знак Пошани”, медалями.

Загинув 4 серпня 1943 р. в бою біля с. Заріччя Надвірнянського району Станіславської області. Похований у братській могилі в м. Яремча Івано-Франківської області.



Двічі Герой Радянського Союзу
Ковпак Сидір Артемович

Сидір Артемович Ковпак

Сидір Артемович Ковпак народився 13 (25) травня 1887 року у слободі Котельва на Полтавщині у бідній селянській родині. В 11 років, закінчивши церковно-приходську школу, був змушений розпочати трудову діяльність. Спочатку наймитував. 1909 року С.А.Ковпака призвали на військову службу. Починав він рядовим 12-ї роти 186-го піхотного Асландузького полку, розташованого у Саратові. Демобілізувавшись у 1912 році, залишився працювати у цьому місті у річковому порту чорноробом, а потім – у трамвайному депо.

З початком першої світової війни Сидора Артемовича знову мобілізували. Був учасником Брусиловського прориву. Прославився як відважний розвідник. За мужність та відвагу С.А.Ковпака було двічі нагороджено Георгіївським хрестом.

Демобілізувавшись у 1918 році, повернувся до Котельви, брав участь у боях за встановлення радянської влади. Сидора Артемовича обрали головою земельної комісії по розподілу поміщицької землі.

Під час громадянської війни, коли німці захопили Україну, С.А.Ковпак організував партизанський загін і став його командиром. В травні 1919 року загін увійшов до складу 25-ї Чапаєвської дивізії. З цією дивізією Сидір Артемович у складі 6-ї армії воював до закінчення громадянської війни.

У 1921 році політвідділ дивізії направив Сидора Артемовича до Великого Токмака (тепер м. Токмак Запорізької області) – спочатку помічником повітового військового комісара, потім до Генічеська – організовувати повітовий військкомат, з 1924 року – він військком Павлоградського округу.

У 1926 році Сидора Артемовича було демобілізовано з армії і направлено на адміністративно-господарську роботу. З 1934 року С.А.Ковпак працював у Путивлі – спочатку директором військово-кооперативного господарства, а з 29 жовтня 1935 року начальником дорожнього відділу Путивльського райвиконкому. На цих посадах Сидір Артемович виявив себе здібним організатором і керівником, користувався авторитетом серед людей. В 1939 році його обрали депутатом міської Ради, а 2 січня 1940 року головою Путивльського міськвиконкому. На цій посаді Сидора Артемовича застала Велика Вітчизняна війна. Як член райкому партії і голова міськвиконкому Ковпак займався будівництвом бомбосховища, керував ремонтом приміщень для шпиталю, брав участь у створенні винищувальних загонів, допомагав військкомату проводити мобілізацію.

Сидір Артемович разом з С.В. Руднєвим та Я.Г. Паніним очолили підпільну роботу у Путивльському районі. Зокрема, 54-річний С.А.Ковпак за рішенням райкому КП(б) України організував партизанський загін, а після об`єднання із загоном С.В. Руднєва у жовтні 1941 року став командиром Путивльського загону, реорганізованого на початку 1942 року у партизанське з`єднання. Під його командуванням партизани Сумщини здійснили три рейди: по північних районах Сумської області, на правий беріг Дніпра та в Прикарпатську Україну. Під час рейду на Правобережну Україну Сидору Артемовичу було присвоєне військове звання генерал-майора.

Наприкінці 1943 року з огляду на стан здоров’я і вік С.А.Ковпака відкликали у тил. У 1944 році з’єднання було переформоване 1-у Українську партизанську дивізію імені двічі Героя Радянського Союзу С.А. Ковпака.

Після війни Сидір Артемович кілька років працював членом Верховного Суду УРСР, а потім двадцять років трудився на посту заступника Голови Президії Верховної Ради УРСР. С.А.Ковпак депутат Верховної Ради кількох скликань (1946-1967). Помер 11 грудня 1967 року. Похований у місті Києві на Байковому кладовищі.

За вміле керівництво партизанським з`єднанням Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 травня 1942 року Сидір Артемович Ковпак удостоєний звання Героя Радянського Союзу. За успішне здійснення Карпатського рейду Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1944 року партизанський командир нагороджений другою медаллю «Золота Зірка». Крім цього С. А. Ковпака відзначено чотирма орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Суворова І ст., Богдана Хмельницького І ст., медалями; орденами і медалями Польщі, Угорщини, Чехословаччини.



Пам'ятник біля ЗОШ №2
До війни Г.Я.Базима працював у цій школі директором.

Базима Григорій Якович

Базима Григорій Якович (01.12. 1888 – 05. 06. 1970) – активний учасник партизанського руху на Україні, начальник штабу партизанського з’єднання Сумщини.

Народився в с. Дич Путивльського повіту Курської губернії (нині Буринського району Сумської області) в сім’ї селянина. Навчався у церковно-приходській школі. Після закінчення Дяківської вчительської школи працював учителем у селах Чаша, Зінове (Путивльського району), а після закінчення Курського реального училища – у селах Шалигине (Глухівського району) та Стрільники (Путивльського району)

Учасник Першої світової війни. З 1914 р. солдат-гренадер царської армії. Після закінчення в 1917 р. Вільнюського військового училища одержав звання прапорщика. Згодом командир взводу 5 запасного Сибірського полку Червоної Армії, працівник штабу 72 бригади.

Після демобілізації в 1921 р. працював учителем, а також завідувачем школи в селі Стрільники. Був делегатом Всесоюзного з’їзду вчителів (1925 р.). З 1933 р. працює директором 3-ї неповно-середньої школи в Путивлі. У 1940 р. стає членом ВКП (б). Бере активну участь у роботі районного Тсоавіахіму.

З перших днів Великої Вітчизняної війни Г.Я. Базима разом з С. В. Руднєвим створюють у Путивлі винищувальний батальйон для боротьби проти ворожих парашутистів, організовують охорону міста. З жовтня 1941 року Базима – начальник штабу Путивльського об’єднаного партизанського загону, потім з’єднання партизанських загонів Сумської області. Учасник багатьох бойових операцій, які партизанське з’єднання провело під час рейдів по Сумській області, на Правобережній Україні та в Карпатах.

У зв’язку з пораненням в Карпатському рейді у жовтні 1943 р. Базима був евакуйований в тил на лікування.

Нагороджений орденом Леніна, Червоного Прапора, Богдана Хмельницького I-го ступеня, «Знак Пошани», медалями «Партизанові Вітчизняної війни» I-го ступеня, «За перемогу над Німеччиною».

Після війни жив у м. Путивлі, працював другим секретарем Путивльського райкому КП(б)У. У 1948 р. вийшов на пенсію. Проводив велику роботу по військово-патріотичному вихованню молоді. Нагороджений знаком «Відмінник народної освіти». Автор книги-спогадів «Слідами великого рейду».

Авторизація

Увійти